Statement on the Global Wildfires

His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew 

In recent weeks, our planet has witnessed extreme heatwaves and expansive wildfires throughout the world—from the rain forests of the Amazon and desert regions of Africa, normally snow-covered regions such as the Arctic and Alaska to far away countries from Spain to Siberia. Month after month, we have experienced record temperatures and unprecedented heatwaves, resulting in the destruction of millions of acres and the disruption of millions of people. And the intensity of these fires and storms is progressively increasing and intensifying, mandating critical and commensurate changes on our part.  

Scientists warn us about the threat of such fires to the world’s ecosystems, which are becoming increasingly jeopardized and vulnerable. The impact of these fires could reverberate for generations, affecting soil, infrastructure, and human beings. Trees are vital for the soil, for our survival and for our soul. Trees are not simply valuable for their aesthetic beauty or commercial benefit, but essentially for our defense against climate change. Planting more trees is certainly commendable, but cutting down less trees is perhaps the most compelling response to global warming. 

While this global wildfire crisis may not entirely or exclusively be a consequence or cause of climate change, the calamitous events that the world is now experiencing undoubtedly and undeniably sound the alarm about the urgent and dire repercussions of a rising level of carbon emissions. Therefore, if nothing else, such extreme phenomena compel us to consider the fundamental fragility of nature, the limited resources of our planet, and the unique sacredness of creation.

In our Encyclical that will appear on September 1st, we outline the diverse initiatives and activities pioneered by the Ecumenical Patriarchate over the last thirty years, while observing the fundamental principles and precepts proposed by the Orthodox Church over the last twenty centuries with regard to preserving God’s creation.

We pray for all those threatened or afflicted by the fires in all corners of our world. We call all faithful and all people of good will to consider carefully how we live, what we consume, and where our priorities lie, using the words of the Divine Liturgy: “Let us pay attention! Let us stand with awe!”

At the Phanar, Saturday August 24th, 2019

ЗВЕРНЕННЯ Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія у 85-ті Роковини Голодомору

Неофіційний переклад з англійської мови

Возлюблені діти у Христі: Нехай Божі милість та мир будуть з усіма Вами.

Як і кожного року, історична та страждаюча Константинопольська Матір-Церква, спілкується з усіма Вами з тягарем на серці, в молитві згадуючи Голодомор Українського Народу, трагічну та нелюдську подію 1932-1933 років, коли безліч людей загинули від навмисного та жорстокого голоду. Серед інших жорстоких вчинків проти людства та Божого творіння, здійснених у двадцятому столітті, ця трагедія говорить сама за себе, як найбільш досі відома в історії насильницька трагедія.

Молячись за упокій душ померлих та за загоєння цієї болючої рани у свідомості Вашої благословенної Нації, ми нагадуємо всім людям доброї волі, що Церква не толерує несправедливість чи будь-яку силу, направлену підривати суспільну згуртованість. Навпаки, Вона наголошує на суспільному вченні Християнського Євангелія закликаючи до служіння один одному (дияконії) та благодійності. Відповідальність Православ’я полягає в тому, щоб служити позитивним викликом сучасному людству, нагадуючи про Богом натхненне життя та вираження справжньої свободи.

Коли ми пам’ятаємо минуле і вчимося з такої трагедії, ми повинні рухатися вперед у майбутнє із співчуттям та прощенням. В Церкві, містичному Тілі Христовому, ми збережені від печалей і страждань, в той самий час знаходячи сили пробачити і любити всіх людей. Вселенський Патріархат є сильний, тому що в нас є жертовна любов і тому, що він діє через смирення та Хрест. Його історія наповнена мучеництвом і жертовністю для світу, для всіх людей і для всіх націй. Константинопольська Церква, як Церква-Матір, є втіленням вільної любові Христа, Який не розпинає, а є розп’ятий, Який жертвує Своєю душею за ближніх Своїх – за всіх людей.

З цієї причини, неприпустимим є те, що Вселенський Престол – який згідно Святих Канонів відповідає за єдність та стабільність Православ’я – залишався б байдужим, коли Православні люди, такі, як Український народ, страждають та шукають вирішення церковних проблем, які мучать їх протягом століть. Ми втручаємося, тому, що це є наш обов’язок – виключно на істино-церковних, універсальних та наднаціональних засадах – заради істини і традицій Церкви, захисту канонічного порядку та ідентичності Православ’я, завжди для розбудови тіла Христового, а не для себе і не для демонстрування світової сили чи влади. Залишаючись байдужими, ми залишилися б без виправдання перед Богом та історією.

Ця велика відповідальність Матері-Церкви, Святої та Великої Церкви Христової, безумовно не має меж. Тому, так само, як і ми надали автокефалію всім помісним Церквам, Священний Синод вирішив надати автокефалію багатостраждальній Православній Церкві в Україні, щоб вона, також приєдналася до повноти Православ’я в єдності та внутрішньому мирі. Тільки Перший Престол Православ’я, Константинопольська Церква, має цю велику відповідальність згідно Святих Канонів.

Нехай Бог подасть спокій душам усіх жертв Голодомору, а всім Вам, духовні діти, нехай Він дарує терпіння у випробуваннях, а також любов і прощення один одному. Нехай буде благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа зі всіма Вами. Амінь.

Вселенська Патріархія, 24 листопада 2018 року.